більш пізнє здійснення дії

1. n

1) минуле; минувшина

2) життя людини (минуле)

3) (the past) грам. минулий час

2. adj

1) минулий

2) грам. минулий

3. adv

1) мимо

2) убік

4. prep

1) мимо, повз

2) за, по той бік

3) більше, понад

4) понад; поза межами (чогось)

* * *

1) ( the past) минуле; минуле ( історичне); життя людини

2) гpaм. ( the past) минулий час

1) минулий, колишній, давній

2) гpaм. минулий

1) у часовому значенні вказує на більш пізнє здійснення дії пізніше, за, після; час за годинником

2) у просторовому значенні вказує на рух мимо, повз чого-небудь мимо, повз; по інший бік чого-небудь за, по той бік

3) указує на вихід за рамки, межі, норми понад, більше; за

1) ( the past) минуле; минуле ( історичне); життя людини

2) гpaм. ( the past) минулий час

1) минулий, колишній, давній

2) гpaм. минулий

1) у часовому значенні вказує на більш пізнє здійснення дії пізніше, за, після; час за годинником

2) у просторовому значенні вказує на рух мимо, повз чого-небудь мимо, повз; по інший бік чого-небудь за, по той бік

3) указує на вихід за рамки, межі, норми понад, більше; за

ОПТИМІЗМ ( від лат. optimus - найкращий) - філософський принцип, згідно з яким довколишня реальність є найкращим із можливих улаштувань або що існуючий світ є найбільш довершеним і досконалим творінням. Незважаючи на наявність у світі зла, все, що в ньому здійснюється, спрямоване на благо. У повсякденному значенні О. - це особливий настрій, що спонукає людину бачити в усьому лише позитивний бік і не впадати у відчай. О. супроводжує очікування успіху, щастя та здійснення сподівань. Проте некритичний О. здатний призвести до утопічних оман. О. як філософський принцип належить до засадничих у філософії Ляйбніца, зокрема в його обґрунтуванні концепції теодицеї, або боговиправдання. У творі, присвяченому цій проблемі ("Досліди теодицеї - про благість Божу, свободу людини і начало зла"), Ляйбніц доводить: оскільки усі підстави буття не можуть утримуватися на випадковості, їхньою достатньою і остаточною підставою є Бог. Досконалість Бога поєднує багатоманітність разом із порядком. Оптимальне оперування простором і часом та використання найпростіших засобів уможливили появу наймогутнішого і найвдалішого у Всесвіті творіння. Концепція породила своєрідний "ляйбніціанський О.", що спричинив велику кількість дискусій та суперечок. Більш помірковану позицію стосовно цієї концепції посів Вольтер ("Кандид, або Оптимізм"): відкидаючи невтішний песимізм Паскаля з його уявленнями про нездоланний трагізм людського існування, він визнає наявність у світі зла, яке руйнує беззастережний філософський О. Але все може стати благим, варто лише сподіватися С. віт є не найкращим, проте й не найгіршим із можливих творінь. Головним завданням людини є здійснення цього удосконалення. О. протистоїть - песимізм.

\

\ \ \ \ \ Цей багатомовний термінологічний словник містить найбільш поширені терміни з металознавства та їх визначення. Така форма викладу матеріалу визначила дві принципові особливості словника, що виділяють його серед аналогічних видань з металознавства. По-перше, на відміну від звичайних словників, тлумачення дозволяють доповнити визначення терміна необхідною інформацією і зробити термін більш зрозумілим, а на відміну від енциклопедій, тлумачення даються в дуже стислій формі, а не у вигляді розгорнутої інформації, як це прийнято в енциклопедичних виданнях. По-друге, подання матеріалу в такому компактному вигляді посилило авторське ставлення до визначень і тлумачень термінів, тому більшість із них розроблено і наводяться вперше і, незважаючи на прагнення авторів надати їх вмісту універсального характеру, вони в окремих випадках можуть відзначатись суб'єктивізмом. Ці особливості дають підставу вважати цей термінологічний словник, no суті, монографією, в якій авторський колектив виклав своє розуміння сучасного металознавства. Основою видання, що містить україномовні терміни та їх визначення, став багатомовний тлумачний словник "Металлы. Строение. Свойства. Обработка" (М.: Издательский Центр "Наука и техника", 1999. -710 с.).

\ \ \ \ \ Авторський колектив, що працював над вибором та уточненням сенсу російських термінів, а також знаходженням найбільш точних іншомовних термінів, представлений за такими разділами: фізичне металознавство — Блантер М. С.; металознавство і термічне обробка — Прусаков Б. О.; кристалографія і рентгенографія — Новіков В. Ю.; металознавство зварювання, трибологія — Кершенбаум В. Я.; металознавство порошкових матеріалів, найменування металевих сплавів — Мухін Г. Г.; корозія металів і покриття — Пучков Ю. О.

\ \ \ \ \ У підготовці книги взяв участь також В.К. Портной (французькі терміни в галузі фізичного металознавства).

\ \ \ \ \ Підготовку до видання п'ятимовного термінологічного словника, корегування тексту, підбір та визначення термінів українською мовою, здійснено авторським колективом Запорізького національного технічного університету у складі (за розділами): фізичне металознавство — Коваль А.Д., Ольшанецький В.Ю.; металознавство і термічне обробка — Бєліков С.Б., Коваль А.Д.

\ \ \ \ \ Ольшанецький В.Ю.; кристалографія і рентгенографія — Коваль А.Д., Ольшанецький В.Ю.; металознавство зварювання, трибологія — Бєліков С.Б., Коваль А.Д.; металознавство порошкових матеріалів, найменування металевих сплавів — Бєліков С.Б., Ольшанецький В.Ю.; корозія металів і покриття — Бєліков С.Б.

\ \ \ \ \ Термінологічний словник містить 5500 термінів і їх визначень з усіх розділів сучасного металознавства: кристалізації, перетворень у твердому стані, структури і фазового стану металів і сплавів, кристалографії і дефектів кристалічної будови, пластичної деформації і рекристалізації, теорії дисперсійного твердіння, дифузії, твердофазного і рідиннофазного спікання порошкових матеріалів, тертя і зношування, корозії і нанесення покрить. Він також містить основні поняття з галузі термічної обробки (відпал, загартування і відпуск, процеси нагрівання й охолодження, термомехнічна обробка), а також з галузі хімікотермічної обробки (дифузійне насичення неметалами і металами, процеси комбінованого насичення, контрольовані атмосфери). Наведено терміни і визначення, що характеризують основні властивості металів і сплавів (механічні, фізичні, корозійні), нові види обробки металевих матеріалів (лазерним випромінюванням, електронними пучками, плазмою), а також залишкові напруги і дефекти, що виникають при термічній, хімікотермічній і термопластичній обробках. У великій кількості в словнику наведені металеві сплави зі спеціальними назвами, що набули поширення в промисловості, а також описано властивості і походження назв багатьох металів.

\ \ \ \ \ Терміни подано п'ятьма мовами: англійською (е), німецькою (d), французькою (f), російською та українською. Визначення і тлумачення даються російською та українською мовами. Словник складається з двох частин: основної — власне термінологічного словника, що містить терміни, їх визначення і тлумачення, і допоміжної — покажчиків до основної частини словника англійською, німецькою і французькою мовами. Терміни російською мовою розташовані за абеткою. Багатоскладові терміни наведені без інверсії.

\ \ \ \ \ Іншомовні еквіваленти термінів або ідентичні російським, або до них наближені. Їх значення насамперед наводяться до основного, російського терміна. При наявності російських синонімів написання іншомовних еквівалентів наводиться в розділах, до яких відноситься синонім. При цьому визначення терміна російською (українською) мовою не повторюється, а після синоніма робиться посилання на основний термін. У випадку відсутності еквівалентів у будьякій мові ставиться (—). Іншомовні еквіваленти, отримані прямим перекладом з російської мови, позначені (*).

\ \ \ \ \ При розробці визначень використовувався принцип взаємозалежності похідних термінів від основних: повне визначення дається основному терміну, а у визначенні похідного терміна наводиться тільки та його частина, що має розпізнавальну ознаку, характерну для похідного терміна. Наприклад, визначення поняття "хімікотермічна обробка" є основним стосовно різних видів цієї обробки. Тому визначення цього терміна не повторюється при визначенні інших видів хімікотермічної обробки. Для одержання повного визначення похідних термінів їх необхідно поєднувати з визначеннями основних.

\ \ \ \ \ При багатозначності певного терміна для визначення галузі його застосування введено умовні скорочення (абревіатури), що наводяться безпосередньо після терміна. Наприклад, запис "пилові відходи (ПМ)" означає, що термін "пилові відходи" поширюється тільки на порошкову металургію (ПМ).Умовні скорочення: К — корозія; ММ — металеві матеріали; ПМ — порошкова металургія; ЗВ — зварювання; Ст — сталі; Т — трибологія; ТТ — тверде тіло; У — утома; Х — хімія; ХТО — хімікотермічна обробка.

\ \ \ \ \ Допоміжна частина словника містить покажчики термінів англійською, французькою і німецькою мовами і призначена для полегшення пошуку потрібного терміна відповідною мовою в основній частині словника. Терміни розташовано без інверсії за абеткою. Після кожного терміна зазначено сторінку, на якій він наведений в основній частині словника.

\ \ \ \ \ Термінологічний словник розроблено на основі аналізу ДОСТов, спеціальних закордонних видань з термінології, підручників і оригінальної літератури з металознавства, матеріалів періодичної преси, а також загальних і спеціальних англоросійських і німецькоросійських словників. Автори будуть вдячні за будьякі пропозиції щодо поліпшення видання.

\ \ \ \ \ Авторський колектив висловлює глибоку вдячність Зінаїді Володимирівні Ігнатьєвій за допомогу в підготовці словника до видання, а також співробітникам видавництва "Мотор-Січ" за здійснення проекту видання термінологічного словника українською мовою.

1. n

1) те, що не відповідає стандарту (визначеному розміру, визначеній нормі)

2) радіопрограма (телепередача), яка зайняла менше часу, ніж було відведено

3) військ. недоліт (снаряда тощо)

2. adj

1) нижчий; підлеглий; підкорений; підпорядкований; нижчестоящий; який займає нижче становище

2) нижній; що перебуває внизу; що знаходиться під (чимсь); покритий (чимсь)

3) тихий, приглушений (про звук)

4) менший; нижчий за встановлену норму; що не відповідає стандарту (нормі)

3. adv

1) униз

2) унизу, нижче; нижче рівня води

3) далі

4) під

5) за обрій, за обрієм; за горизонтом)

6) менше

4. prep

1) під

2) біля, коло

3) у, в, під

4) за, при, в епоху, за часів

5) під, в, у (про становище)

6) за (домовленістю, згодою)

7) менш як, нижче, до

8) під (ім'ям)

* * *

1) нижній, що знаходиться внизу, під (чим-н.); покритий (чим-н.); under jaw нижня щелепа

2) тихий, приглушений ( про звук)

3) підлеглий, нижчестоящий, що зайає нижче становище

4) менший; що не відповідає стандарту або нормі

5) cл. безвихідне положення

6) розрахуватися з боргами

1) рух до низу, під який-н. предмет вниз

2) менша кількість менше

3) встановлення контролю над чим-н. або ліквідацію чого-н

1) що-н., що не відповідає стандарту, що не відповідає встановленому розміру

2) радіо- або телепрограма, що зайняля менше часу, ніж було відведено

3) вiйcьк. недоліт

1) знахождення під яким-н. предметом під

2) знахождення під тягарем, важкістю, тиском, загрозою під

3) знахождення під командуванням, керівництвом, наглядом, покровительством кого-н. під, в, у

4) знахождення в якому-н. стані або яких-н. умовах під, в, при

5) здійснення дії під, на; разом з іменником передається часто особовою формою дієслова

6) включення в главу, розділ під, в, на

7) ім'я (часто вигадане), псевдонім під

8) наявність підпису, дати за

9) менша кількість менше; нижче

10) більш низький ранг, підпорядковане положення нижче

11) що зростає на даній ділянці культура під

1) нижній, що знаходиться внизу, під (чим-н.); покритий (чим-н.); under jaw нижня щелепа

2) тихий, приглушений ( про звук)

3) підлеглий, нижчестоящий, що зайає нижче становище

4) менший; що не відповідає стандарту або нормі

5) cл. безвихідне положення

6) розрахуватися з боргами

1) рух до низу, під який-н. предмет вниз

2) менша кількість менше

3) встановлення контролю над чим-н. або ліквідацію чого-н

1) що-н., що не відповідає стандарту, що не відповідає встановленому розміру

2) радіо- або телепрограма, що зайняля менше часу, ніж було відведено

3) вiйcьк. недоліт

1) знахождення під яким-н. предметом під

2) знахождення під тягарем, важкістю, тиском, загрозою під

3) знахождення під командуванням, керівництвом, наглядом, покровительством кого-н. під, в, у

4) знахождення в якому-н. стані або яких-н. умовах під, в, при

5) здійснення дії під, на; разом з іменником передається часто особовою формою дієслова

6) включення в главу, розділ під, в, на

7) ім'я (часто вигадане), псевдонім під

8) наявність підпису, дати за

9) менша кількість менше; нижче

10) більш низький ранг, підпорядковане положення нижче

11) що зростає на даній ділянці культура під

ДУХ - потенціал творчої активності, того переходу від стану речей до стану ідей (і навпаки), що постійно здійснюється всередині діяльності. Д. характеризує самоздійснення суб'єкта, його здатність відтворювати себе у предметному світі (зокрема культури) та розпредмечувати цей світ через творчу особистість. Як єдність процесів творчого опредметнення та розпредметнення Д. виступає в об'єктивній та суб'єктивній формі С. уб'єктивний Д. - це інтегральне самовизначення людського "Я" як ідеального буття, "внутрішнього світу", мислячої самосвідомості. Суб'єктивний Д. визначається через зростання у суб'єкті "безконечної персони" (Гегель) як результату перенесення зовнішнього універсуму у внутрішній світ особистості. Об'єктивний Д., навпаки, є пов'язаним із зворотним процесом опредметнення внутрішніх станів, тобто виходу за межі ідеальності у предметне буття, з прагненням суб'єкта до самореалізації як окремого культурного світу. Об'єктивний Д. постає у вигляді інтерсуб'єктивного колективного досвіду усіх різновидів суб'єктоб'єктної взаємодії, яка притаманна історичному процесу формоутворення олюдненого буття. Саме таке буття і здатне до інтеріоризації у "внутрішнє буття" суб'єкта. Отже, суб'єктивний та об'єктивний Д. виступають в органічній єдності. Взаємопов'язаність об'єктивного та суб'єктивного у складі Д. проявляється, зокрема, в тому, що він маніфестується через рольові структури діяльності суб ' єкта та символічні витвори буття, що потребують індивідуальної розшифровки. В цьому відношенні Д. виступає трансформаційним процесом взаємопереходів суб'єктивного та об'єктивного, універсального та індивідуального, формоутворення та змістонаповнення. До атрибутів Д. належать: 1) активність як самотворча діяльність на перетині буттєвості та свідомості; 2) безконечність, тобто здатність до трансценденції, виходу з себе у все вищі ціннісні сфери, до перетину усіх кордонів; здатність, що репрезентується невичерпними можливостями творчості та розуму суб'єкта; 3) свобода як самодіяльність, як необмеженість самовідтворення, виявів проективних сфер свого здійснення, шляхів затвердження своєї буттєвості; 4) абсолютність як самоцінність та властивість самовизначення своїх предикатів, як неодмінного джерела усіх форм перетворення існуючого; 5) самосвідомість у вигляді саморефлексивного мислення та самопокладання смислу. Як філософська категорія Д. є наскрізною проблемою усієї історії філософії. У Платона, який уперше розгорнув цю проблему в систематичній формі, Д. це "світова душа", котра, будучи дотичною до істини та вічних ідей (ейдосів), об'єднує через гармонію і красу життєвий статус розуму та тілесність речей, виступає принципом саморуху. В давньогрецьк. філософії Д. трактувався не як надприродна сутність, а у складі буття і визначався чи то як "пневма" (життєва сила, або, навіть, "тонка" матерія на зразок повітря), чи як "нус" (інтелектуальне начало). Так, у ' стоїків Д. водночас і тілесний початок, і мудрість, здатність жити відповідно до Логосу світу. Тільки з Плотина починається спіритуалізація Д., яка набуває чіткого виразу у Філона Александрійського, котрий ототожнював Д. з Логосом, Софією, духовним життям. У християнстві Д. розглядався як третя іпостась Трійці ("Святий Дух"), що втілює творчу, породжуючу силу Бога-Отця і Бога-Сина. Земним місцеперебуванням цього Д. є церква та душі праведників В. ідповідним чином патристика (Августин Блаженний) та томізм (Тома Аквінськиїї) перетлумачують тезу Аристотеля про Д. як вищий інтелектуальний регістр душі. В Україні, яків інших європейських країнах, релігійне розуміння Д. розвивалось у руслі християнської антропології (Могила, Прокопович, Яворський, Туптало, Кониський та ін.). Д. розглядався як істина душі та вища цінність. Сковорода пов'язує його з "внутрішньою людиною", що має богоподібну природу, та особливим, "третім" символічним світом біблійних архетипів вічності, краси, абсолюту. Масштабне вчення про Д. втілене у системі Гегеля Д. ля нього Д. - це світовий розум, котрий в своєму діалектичному розвитку за принципом тріади (теза, антитеза, синтеза) проходить фази чистих логічних сутностей, природи (як свого інобуття) та історії і усвідомлює себе як абсолют (абсолютну ідею чи абсолютне знання). В цьому розвитку Д. визначається як "для-себе-буття" чи свобода. Вчення про Д. розвивалось Марксом. Ідучи за Гегелем, він співставляє Д. та працю як дві діалектично пов'язані протилежності, в яких праця виступає як позитивна діяльність, що оречевлюється в її результатах, а Д. - як сила негації. Останнє означає у гегелівській традиції те, що "Я" принципово не згасає в жодному результаті, а використовує його як поштовх до подальшого розвитку, тобто предметне буття є для Д. стартовою підставою, передумовою руху. Отже, "первинність" буття є тут позитивно діалектичним моментом творчої негації Д. Розуміння Д. як вільної, творчої сили, що не оречевлюється, а лише символізується у бутті, розвинуте в XX ст Б. ердяєвим. Він визначає Д. як творчість, що є подоланням небуття та втіленням свободи. В такій якості Д. виступає як смисл буття суб'єкта, що розкривається в особистісному існуванні людини. Д., за Бердяєвим, є поєднанням божественної природи з людиною. Аксіологічна позиція в розумінні Д. як найвищої цінності, що розкривається в історичному бутті, відстоювалась Дильтеєм та Віндельбандом. Проти віталістичного тлумачення Д. як інтелектуально паразитичного породження життєвого процесу, котре сковує душу (Клагес, Лессинг, Фробеніус) виступали Гартман, Шелер, Ясперс, для яких Д. маніфестує сходження суб'єкта через символ до вищих щаблів адекватного існування людини О. соблива, але соціально важлива лінія в аналізі Д. була пов'язана з проблемою духовних передумов національного життя. Історично тема національного Д. найбільш виразно формулюється Гердером, який вбачав в ньому носія базисних культурних форм нації та її мовної свідомості. Надалі проблема національного Д. розвивалась в зв'язку з філософією мови (Гумбольдт), філософією історії (Фіхте) та філософією культури (Шпенглер). В Україні проблема національного Д. розроблялась кирило-мефодіївцями (Костомаров, Куліш, Білозерський) під кутом зору народної свідомості, православ'я, укр. ідеї в контексті слов'янської культури. У складі питань державотворення аналіз національного Д. здійснювався в працях Донцова та Липинського. В культурно-історичному аспекті проблема національного Д. досліджувалась Чижевським. В сучасній літературі під поняттям національного Д. мається на увазі інтегральне виявлення духовних ресурсів ствердження нації як суб'єкта світової історії. Ці ресурси визначаються самосвідомістю народу, його світосприйняттям, віруваннями, ментальністю культури та соціальною пам'яттю традицій. Отже, проблема Д. виходить за межі чисто академічного інтересу і має значення не тільки в історико-філософському, а й світоглядно-соціальному ракурсі.

ВИРОБНИЦТВО СУСПІЛЬНЕ - процес, за допомогою якого люди (суспільство), використовуючи речовини і сили природи, суспільні відносини і соціальні сили, духовні багатства, індивідів та їхні здібності, відтворюють власне і суспільне життя. Це відтворення здійснюється шляхом створення необхідних продуктів у вигляді матеріальних засобів виробництва і предметів споживання, нових форм суспільних відносин, духовних продуктів та інформації, нових індивідів та їх суспільних якостей. В.с. існує на всіх щаблях розвитку людського суспільства, властиве всім історичним епохам, завжди і в усіх своїх проявах є суспільним. Люди, які створюють матеріальні блага і духовні продукти та нові форми суспільних відносин, неминуче вступають у певні зв'язки і відносини для здійснення спільної діяльності. В.с. є системою, утвореною чотирма видами виробництва: матеріальним виробництвом, виробництвом форм спілкування (виробництвом суспільного життя), духовним виробництвом, виробництвом людини (виробництвом власного життя). Вказані види В.с. знаходяться в постійній взаємодії, перебіг якої визначається законом суспільно-історичної виробничої домінанти. Із розвитком людства переважного значення набуває то один, то інший вид В.с., який надає іншим видам виробництва відтінку, властивого тільки йому. Це позначається не лише на особливостях В.с. певної історичної епохи, а й на формах його теоретичного пізнання. Під впливом досягнень європейського мануфактурного виробництва XVI - XVIII ст., індустріального виробництва кін. XVIII - пер. пол. XX ст. у філософії історії, соціології, історіографії набуло поширення ототожнення В.с. з матеріальним виробництвом. Це властиво насамперед марксизму, який потрактовує В.с. переважно як процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства, і як основну рушійну силу історії. Матеріальні виробничі відносини розглядаються ним як об'єктивний критерій для відмежування однієї історичної епохи від іншої, нижчого ступеня суспільного розвитку від вищого, для вирізнення загального, як такого, що повторюється в історії різних країн і народів, які знаходяться на одному ступені суспільного розвитку, тобто для вирізнення конкретно-історичних типів суспільства, або суспільно-економічних формацій. Не менш сильною є абсолютизація матеріального виробництва в історіософських, соціологічних та історичних поглядах, притаманних теоріям "технологічного детермінізму" та "індустріального суспільства" (Веблен, Берл, Голбрейт, Белл та ін.). В історіографічній методології даній абсолютизації відповідає поширена методологія реконструкції й оцінки минулого, періодизації історії, з'ясування її рушійних сил і законів розвитку за рівнем одного лише матеріального виробництва, матеріально-виробничих технологій та матеріальної культури. Визнання провідного історичного значення духовно-виробничої домінанти В.с. відбилося на абсолютизації філософсько-історичною та історичною думкою духу, духовної активності, духовного життя. Ця лінія бере початок у Стародавній Греції та Юдеї, зміцнюється схоластикою Середньовіччя, розвивається у філософських вченнях Гегеля і Канта, гегельянців, неогегельянців, кантіанців, неокантіанців, набуває сучасного оформлення в теоріях "абсолютного історизму" (Холдейн, Коллінгвуд), "етико-політичної школи" в історіографії (Кроче), працях Віндельбанда, Рикерта, Дильтея, Вебера, Парсонса та ін. На сучасне розуміння сутності і ролі В.с. в історичному процесі переважно впливають теорії "інформаційного суспільства". Визнання провідної історичної ролі особистості і виробництва власного життя тісно пов'язане з аналізом матеріального і духовного життя сучасного людства. Реакцією на абсолютизацію матеріально-виробничого аспекту В.с. і відповідного йому позитивістського еволюціонізму та історизму стало вчення Бергсона і Тойнбі про "творчу меншину" суспільства як рушійну силу історичного процесу. Ще більш глибокого гуманістичного бачення історії та її закономірностей досягає екзистенціалізм (Шестов, Бердяєв, Гайдеггер, Бубер, Сартр, Ясперс, Марсель, Мерло-Понті, Камку та ін.). Сучасна науково-виважена і більш плідна методологія періодизації історичного процесу, з'ясування рушійних сил і законів історії, сенсу і перспектив історичного розвитку ґрунтується на врахуванні всіх чотирьох аспектів В.с Б. агатоаспектне бачення природи В.с. дозволяє подолати крайнощі вульгарноекономічних та технократичних, об'єктивно-ідеалістичних уявлень про історію.

СОЦІАЛІЗМ ( від лат. socialis - суспільний) - 1) Тенденція суспільного розвитку (соціалізації) як невпинного процесу поширення на загал суспільства прав, можливостей і привілеїв, які раніше були у монопольному володінні певних верств, груп, класів; у загальному сенсі виражає усуспільнення, егалітаризацію, прагнення до рівності, що виявлялося на різних етапах історії та за різних форм політичного устрою і режиму. Втім, намагання абсолютизувати тенденції соціалізації, створити на їх основі соціальний проект докорінної перебудови суспільства та його реалізувати виявилися хибними; соціалізація є комплементарною по відношенню до інших, не менш вагомих тенденцій (індивідуалізація, лібералізація, корпоратизація, монополізація та ін.), які стимулюють розвиток, винаходять і поширюють нові цивілізаційні здобутки, активізують (мотивують) найбільш здібних та енергійних членів суспільства, хоча в той же час підсилюють прояви нерівності та несправедливості тощо. 2) Впливова ідейно-політична течія сучасності, що репрезентована низкою версій - від респектабельної соціал-демократії до жорстко-тоталітарних різновидів ідеології. С. як ідея тривалий час існував у вигляді певної соціально-філософської традиції утопічного ґатунку, характерної для творів Мора, Кампанелли, Фур'є, Сен-Симона, Оуена та ін. Од поч. XIX ст. С. почав кристалізуватись як невід'ємна складова частина емансипаторської метаідвології розвитку, в рамках якої базисна тріада "великих ідеологій" виконувала низку специфічно розбіжних, але необхідних функцій, а саме; лібералізм забезпечував динаміку, інноваційний пошук, рух до змін; консерватизм надавав інституціональної усталеності ліберальному пошуку, зберігав ціннісну спадкоємність і культурну самобутність суспільства; С. забезпечував репрезентацію інтересів більшості населення країн, які переживали стрімкі зміни і багатомірну перебудову всього суспільного організму. У цьому сенсі С. уособлює ідеологічну "чутливість" до становища й інтересів трудящого населення, звичайних пересічних громадян, які піклуються про належні умови існування. Функціонально С. виступає формою критики умов і якості соціального розвитку з точки зору інтересів більшості. У XIX ст. С. як ідейно-політична течія набув виразного модернізаційного спрямування, породженого індустріалізмом. У ЗО - 40-х рр. виникає марксизм як теоретично оформлена версія С. на індустріальній стадії суспільства. Од серед. XIX ст. починає розвиватися народницький С. (однією з наріжних ідей народницької доктрини було запобігти розвиткові капіталізму із притаманними йому ризиками і негараздами), різні течії анархістського С. тощо. В ідейному русі з того часу співіснували й боролися поміж собою різні форми революційного С. та С. реформістського (або реформаторського). Поступово (особливо з колапсом соціалістичної системи) роль і вплив революціонаризму у соціалістичному русі зводиться нанівець. До впливових течій соціалістичної орієнтації у сучасному світі належать: деякі форми соціал-демократії, різновиди демократичного С., ліберального С., християнського С., неомарксизму та ін. 3) Форма соціального порядку (устрою) в державі, коли принципи С. (суспільна власність, відсутність експлуатації, загальність праці, соціальні гарантії тощо) декларуються як основоположні принципи існування і функціювання соціуму. Досвід "реального" С. у XX ст. неоднозначний і суперечливий. З одного боку, С. продемонстрував певні мобілізаційні можливості за умов, коли існувала потреба здійснити "стрибок" індустріалізації, ліквідації неписьменності та ін. У рамках цих процесів С. відігравав роль своєрідної інструментальної ідеології, маніпулятивного гасла, що маскувало реальну сутність - тотальне одержавлення суспільства задля здійснення як модернізаційних, так і стабілізаційних заходів. Історичний досвід свідчить про те, що спроби створити суспільство на "засадах справедливості", згідно із заздалегідь розробленим проектом, не життєздатні. Зорієнтоване на розподіл і перерозподіл, споживацтво та утриманство, суспільство С. не в змозі запобігти занепаду виробництва, застою і дефіциту. Намагання централізовано ("зверху") подолати нерівність і несправедливість призводять до того, що нерівність відроджується у ще більш кричущих формах, а несправедливість набуває потворних форм. 4) Термін "С." стосується також соціально-політичних рухів діяльності політичних партій та організацій, які взяли на озброєння різні версії соціалістичної ідеології і намагаються здобути владу (або впливати на неї) з метою реалізації своїх принципів та інтересів.

v (past came; p.p. come)

1) приходити; приїжджати; прибувати; підходити

2) іти, їхати

3) підходити, наближатися (часто come to)

4) доходити, досягати

5) наставати, приходити

6) з'являтися, виникати

7) траплятися; відбуватися

8) виходити, робитися

9) походити; бути родом (походженням)

10) діставатися

11) проростати, сходити, рости

12) у наказовому способі — вигук, що передає запрошення, спонукання, підбадьорювання тощо

* * *

1) приходити; іти; приїжджати, прибувати

2) іти; їхати

3) ( часто to) підходити, наближатися

4) (to) доходити, досягати; дорівнювати, досягати, сягати; зводитися ( до чого-небудь); прийти ( до чого-небудь); досягти

5) наставати, приходити; очікуватися

6) з'являтися, виникати; спадати ( на думку)

7) перебувати, знаходитися

8) траплятися; відбуватися; виникати

9) виходити, призводити

10) виникати, мати походження

11) діставатися

12) проростати, сходити, рости

13) aмep. влаштувати, вчинити, зробити

14) зазнати оргазму

15) (тж. come on, come now) вигуку виражає: спонукання до здійснення якої-небудь дії ну!, давай!; докір, протест ну що ви!; умовляння ну, ну!

16) iм. ( the to come) майбутнє

17) пpийм. ( якщо) рахувати, рахуючи з ( такого-то дня)

18) ставати ( відомим); набувати (якого-небудь положення, статусу)

19) вступати ( у володіння); отримати ( у спадщину)

20) вступати ( на посаду)

21) вступати (у конфлікт, у змову); переходити ( в іншу фазу)

22) увійти (у вжиток, побут)

23) входити (у компетенцію, обов'язки кого-небудь)

24) to come across smb; smth випадково зустріти кого-небудь, що-небудь; випадково зустрітися з ким-небудь, чим-небудь, натрапити на кого-небудь, що-небудь

25) to come after smb; smth домагатися чого-небудь, переслідувати кого-небудь; слідувати, іти за; наслідувати

26) to come against smb нападати на кого-небудь, атакувати кого-небудь; to come against smth зіштовхнутися з чим-небудь, натрапити на що-небудь

27) to come at smb; smth нападати, накидатися на кого-небудь, що-небудь; налетіти; наштовхнутися; aмep. мати на увазі, натякати; добиратися до суті; дошукуватися чого-небудь; одержувати, отримувати, добувати що-небудь; aвcтpaл., дiaл. узятися за що-небудь; почати, започаткувати що-небудь

28) to come before smth бути або вважатися більш важливим; стати ( перед судом); підлягати розгляду

29) to come between smb; smth втручатися

30) to come by smth придбати, отримати, дістати що-небудь

31) to come into smth взяти участь у чому-небудь; приєднатися до чого-небудь; з'являтися на світ, виникати

32) to come off smth сходити, злазити з чого-небудь

33) to come on smth натикатися, наштовхуватися, натрапляти на що-небудь

34) to come out of smth випливати, бути результатом чого-небудь

35) to come over smb оволодівати ким-небудь, захоплювати кого-небудь; узяти гору, перехитрити, обійти кого-небудь

36) to come round smb обдурити, перехитрити, обійти кого-небудь; to come round smth обійти що-небудь, ухилитися від чого-небудь

37) to come through smth проникати крізь що-небудь; перенести, знести, пережити що-небудь

38) to be coming to smb; aмep. належати, припадати кому-небудь; діставатися кому-небудь

39) to come under smth підходити, підпадати; зазнавати дії чого-небудь

40) to come upon smb; smth натрапити на кого-небудь, що-небудь; випадково зустрітися з ким-небудь, чим-небудь; напасти на кого-небудь, атакувати кого-небудь, що-небудь

41) to come upon smb спасти на думку кому-небудь

42) to come upon smb for smth пред'явити кому-небудь вимогу стосовно чого-небудь

43) to come to do smth починати робити що-небудь

44) to come to a condition приходити в який-небудь стан

45) to come out of a condition виходити з якого-небудь стану

46) to come near smth бути на грані чого-небудь ІІІ А як дієслово-зв'язка

47) у складеному іменному присудку: ставати; бути; випускатися; продаватися

48) у сполученні з наступним дієприкм. теп. ч. називає дію, виражену дієприкм.

1. n (pl noes)

1) заперечення, ні

2) відмова

3) pl голоси проти

2. adj

1) ніякий, ні

2) ніякий, жоден

3) зовсім не; аж ніяк не

4) майже не, дуже мало

5) ніякий

6) заборона

7) неможливість

8) у сполученнях

3. adv

не, ніскільки не; анітрохи не

4. part

ні

* * *

1) заперечення, ні

2) відмова

3) pl голоси проти

1) ніякий; ні; ніякий, жодний

2) ( зовсім) не

3) майже не; дуже мало

4) перед назвами професій, занять означає невідповідність

5) означає заборону

6) з віддієслівним іменником або герундієм означає неможливість здійснення вираженої ними дії

7) у сполученнях

1) ні

2) перед not або nor виражає посилення заперечення

3) у реченнях, що містять альтернативу ні

4) означає подив, обурення

1. adv

1) так, таким чином

2) так, до такої міри, настільки

3) стільки, так багато

4) так дуже

5) так, справді, саме; так і є

6) теж, також

7) отже

8) потім

9) в такому разі

10) хай буде так, гаразд

2. conj

так що; тому; отже; для того, щоб; за умови що; якщо тільки; в разі; якщо; аби тільки; тільки б

3. int

так!, гаразд!, досить!, ну!

* * *

1) указує на спосіб здійснення дії (саме) так, таким, подібним чином

2) указує на ступінь якості або на кількість так, настільки, до такої міри; стільки, так багато; інтенсивність дії так ( сильно); емфатичне виділення якості такий

3) на початку речення вказує на підтвердження попереднього висловлення дійсно, так, справді, насправді, саме; так (це), є; поширення попереднього висловлення на іншу особу або предмет теж, також; висновок зі сказаного раніше отже, виходить, так; продовження розповіді ну; icт. послідовність дії ( в еліптичних реченнях) потім; icт. перед прямою мовою або після неї ( в еліптичних реченнях) так

4) указує на відповідність тому, що було сказано так, у такому випадку

5) у сполученнях

1) уживається замість попереднього речення це так, так

2) уживається замість попереднього прикметника такий

3) уживається замість попереднього власного імені (після дієслів call, name) так

4) більш менш; приблизно

1) вводить речення, що вказують на висновок з попереднього висловлення ( часто and so) так що, тому; отже

2) вводить підрядні речення мети (для того) щоб, ( з тим) щоб; підрядні речення результату так що, тому [див. so that]

3) у сполученнях

int так!, добре!; досить!, ну! (виражає подив, схвалення, несхвалення, торжество, сумнів)

1) приходити; іти; приїжджати, прибувати

2) іти; їхати

3) ( часто to) підходити, наближатися

4) (to) доходити, досягати; дорівнювати, досягати, сягати; зводитися ( до чого-небудь); прийти ( до чого-небудь); досягти

5) наставати, приходити; очікуватися

6) з'являтися, виникати; спадати ( на думку)

7) перебувати, знаходитися

8) траплятися; відбуватися; виникати

9) виходити, призводити

10) виникати, мати походження

11) діставатися

12) проростати, сходити, рости

13) aмep. влаштувати, вчинити, зробити

14) зазнати оргазму

15) (тж. come on, come now) вигуку виражає: спонукання до здійснення якої-небудь дії ну!, давай!; докір, протест ну що ви!; умовляння ну, ну!

16) iм. ( the to come) майбутнє

17) пpийм. ( якщо) рахувати, рахуючи з ( такого-то дня)

18) ставати ( відомим); набувати (якого-небудь положення, статусу)

19) вступати ( у володіння); отримати ( у спадщину)

20) вступати ( на посаду)

21) вступати (у конфлікт, у змову); переходити ( в іншу фазу)

22) увійти (у вжиток, побут)

23) входити (у компетенцію, обов'язки кого-небудь)

24) to come across smb; smth випадково зустріти кого-небудь, що-небудь; випадково зустрітися з ким-небудь, чим-небудь, натрапити на кого-небудь, що-небудь

25) to come after smb; smth домагатися чого-небудь, переслідувати кого-небудь; слідувати, іти за; наслідувати

26) to come against smb нападати на кого-небудь, атакувати кого-небудь; to come against smth зіштовхнутися з чим-небудь, натрапити на що-небудь

27) to come at smb; smth нападати, накидатися на кого-небудь, що-небудь; налетіти; наштовхнутися; aмep. мати на увазі, натякати; добиратися до суті; дошукуватися чого-небудь; одержувати, отримувати, добувати що-небудь; aвcтpaл., дiaл. узятися за що-небудь; почати, започаткувати що-небудь

28) to come before smth бути або вважатися більш важливим; стати ( перед судом); підлягати розгляду

29) to come between smb; smth втручатися

30) to come by smth придбати, отримати, дістати що-небудь

31) to come into smth взяти участь у чому-небудь; приєднатися до чого-небудь; з'являтися на світ, виникати

32) to come off smth сходити, злазити з чого-небудь

33) to come on smth натикатися, наштовхуватися, натрапляти на що-небудь

34) to come out of smth випливати, бути результатом чого-небудь

35) to come over smb оволодівати ким-небудь, захоплювати кого-небудь; узяти гору, перехитрити, обійти кого-небудь

36) to come round smb обдурити, перехитрити, обійти кого-небудь; to come round smth обійти що-небудь, ухилитися від чого-небудь

37) to come through smth проникати крізь що-небудь; перенести, знести, пережити що-небудь

38) to be coming to smb; aмep. належати, припадати кому-небудь; діставатися кому-небудь

39) to come under smth підходити, підпадати; зазнавати дії чого-небудь

40) to come upon smb; smth натрапити на кого-небудь, що-небудь; випадково зустрітися з ким-небудь, чим-небудь; напасти на кого-небудь, атакувати кого-небудь, що-небудь

41) to come upon smb спасти на думку кому-небудь

42) to come upon smb for smth пред'явити кому-небудь вимогу стосовно чого-небудь

43) to come to do smth починати робити що-небудь

44) to come to a condition приходити в який-небудь стан

45) to come out of a condition виходити з якого-небудь стану

46) to come near smth бути на грані чого-небудь ІІІ А як дієслово-зв'язка

47) у складеному іменному присудку: ставати; бути; випускатися; продаватися

48) у сполученні з наступним дієприкм. теп. ч. називає дію, виражену дієприкм.

1) указує на спосіб здійснення дії (саме) так, таким, подібним чином

2) указує на ступінь якості або на кількість так, настільки, до такої міри; стільки, так багато; інтенсивність дії так ( сильно); емфатичне виділення якості такий

3) на початку речення вказує на підтвердження попереднього висловлення дійсно, так, справді, насправді, саме; так (це), є; поширення попереднього висловлення на іншу особу або предмет теж, також; висновок зі сказаного раніше отже, виходить, так; продовження розповіді ну; icт. послідовність дії ( в еліптичних реченнях) потім; icт. перед прямою мовою або після неї ( в еліптичних реченнях) так

4) указує на відповідність тому, що було сказано так, у такому випадку

5) у сполученнях

1) уживається замість попереднього речення це так, так

2) уживається замість попереднього прикметника такий

3) уживається замість попереднього власного імені (після дієслів call, name) так

4) більш менш; приблизно

1) вводить речення, що вказують на висновок з попереднього висловлення ( часто and so) так що, тому; отже

2) вводить підрядні речення мети (для того) щоб, ( з тим) щоб; підрядні речення результату так що, тому [див. so that]

3) у сполученнях

int так!, добре!; досить!, ну! (виражає подив, схвалення, несхвалення, торжество, сумнів)

n 1. ком. політика; курс; стратегія; лінія поведінки; a політичний; 2. стр. поліс; страховий поліс

1. напрямок діяльності, інтересів політичних партій, адміністративних рад, організацій, урядів і т. ін. для досягнення своїх цілей; 2. договір (contract) страхування, в якому фіксуються: вид покриття; умови угоди, включаючи положення про скасування; заява про виплату відшкодування тощо; календарний план, що зазначає, напр., оплату страхових внесків (premium²), період чинності угоди і т. д.

═════════■═════════

accounting policy облікова політика; administrative policy адміністративна політика; adjustment policy політика регулювання • політика коригування; agreed value policy страховий поліс на домовлену суму; agricultural policy аграрна політика; all loss or damage policy поліс страхування від будь-яких втрат або пошкодження; allocation policy політика розподілу ресурсів; all risk policy поліс страхування від усіх ризиків; balance-of-payments policy політика регулювання платіжного балансу; blanket policy загальний поліс; budgetary policy бюджетна політика; business policy ділова політика; commercial policy торговельна політика; company policy політика підприємства; comprehensive policy поліс всебічного страхування; construction policy страховий поліс на будівництво; contractor's all risk policy поліс страхування від усіх ризиків для підрядника; corporate policy корпоративна політика; credit policy кредитна політика; currency policy валютна політика; discount policy облікова політика • дисконтна політика; dividend policy дивідендна політика; domestic policy внутрішня політика; economic policy економічна політика; endowment policy страховий поліс на старість • страховий поліс на дожиття • страхування на випадок смерті; environmental policy політика охорони довкілля; equity-linked policy страховий поліс, прибуток з якого страхувач вкладає в різні акції; expired policy прострочений страховий поліс; export policy експортна політика; financial policy фінансова політика; fire insurance policy страховий поліс від пожежі; fiscal policy фінансова політика • бюджетна політика; floating policy генеральний поліс; foreign policy зовнішня політика; foreign exchange policy валютна політика; foreign trade policy зовнішньоторговельна політика; government policy урядова політика; government environmental policy урядова політика охорони навколишнього середовища; Green policy політика захисту довкілля; group policy групова політика; homeowner's comprehensive policy поліс комбінованого страхування домовласників; immigration policy імміграційна політика; incomes policy політика регулювання доходів; inflationary policy інфляційна політика; insurance policy страховий поліс; interest rate policy політика регулювання відсоткових ставок; internal policy внутрішня політика; international policy міжнародна політика; international monetary policy міжнародна валютна політика • міжнародна грошова політика; investment policy інвестиційна політика • страховий поліс за інвестицією; investment-linked policy страховий поліс, прибуток з якого страхувач вкладає в різні акції; lapsed policy поліс, чинність якого припинена достроково; lending policy кредитна політика; life insurance policy поліс страхування життя; management policy виконавча політика • політика керівництва; marine insurance policy поліс морського страхування; master policy груповий поліс; merchandising policy торговельна політика; mixed policy змішаний поліс; monetary policy валютна політика • грошово-кредитна політика • монетарна політика; new-for-old policy страховий поліс на заміну; open policy відкритий поліс • нетаксований поліс; open-door policy політика відкритості (рівних можливостей капіталовкладень в окремих країнах); paid-up policy оплачений поліс; participating policy поліс, який дає право участі в прибутках страхового товариства; port policy портовий страховий поліс; prices and incomes policy державна політика цін та доходів; pricing policy політика ціноутворення; procurement policy політика закупівлі; public policy громадська політика • державна політика; purchasing policy політика закупівлі; rated policy розрахований страховий поліс; replacement policy стратегія заміни (обладнання); retirement policy пенсійна політика; running policy генеральний поліс; sales policy політика збуту • політика продажу; service policy стратегія обслуговування; sinking fund policy страховий поліс за фондом сплати • страховий поліс за фондом сплати активу або пасиву • поліс амортизаційного фонду; standard policy стандартний поліс • типовий поліс; stocking policy політика створення запасів; taxation policy податкова політика; time policy поліс на термін • строковий поліс; trade policy торговельна політика; unit-linked policy страховий поліс, прибуток з якого страхувач вкладає в різні акції; unvalued policy страховий поліс без визначеної вартості; valued policy страховий поліс за встановлену суму • таксований страховий поліс; voyage policy рейсовий поліс; wagering policy страховий поліс на заставу; wages policy політика заробітної плати • політика в галузі оплати праці; wait-and-see policy вичікувальна політика

═════════□═════════

policy audit ревізія діяльності підприємства; policy conditions умови страхування; policy exclusion анулювання страхового полісу; policy expiration date дата закінчення терміну страхування; policy expiry date дата закінчення терміну страхування; policy free of premium поліс, в якому страхувач звільняється від сплати внесків; policy holder страхувальник • держатель страхового полісу; policy holder's capital капітал страхувальника; policy loan позика під страховий поліс; policy-making process процес здійснення політики; policy number номер страхового полісу; policy of compromise політика компромісів; policy of law правова політика; policy of low interest rates політика низьких відсоткових ставок; policy owner страхувальник • держатель страхового полісу; policy period термін страхування • термін дії страхового полісу; policy plan план діяльності; policy provisions умови страхування • умови страхового договору; policy terms умови страхування • умови страхового договору; policy tool засіб проведення політики • політичний інструмент; to amend a policy змінювати/змінити поліс; to cancel a policy скасовувати/скасувати поліс; to develop a policy опрацьовувати/опрацювати політику; to discuss a policy обговорювати/обговорити питання політики • розглядати/розглянути питання політики; to implement a policy запроваджувати/запровадити політику • здійснювати/здійснити політику; to issue a policy видавати/видати страховий поліс; to make out a policy оформляти/оформити страховий поліс; to revise a policy переглядати/переглянути політику; to support a policy підтримувати/підтримати політику; to take out a policy страхуватися/застрахуватися • одержувати/одержати страховий поліс

═════════◇═════════

поліс < фр. police < італ. polizza — розписка, квитанція (СІС:535) pollution

сер. забруднення; забруднення довкілля

забруднення довкілля промисловими чи хімічними відходами, що робить його непридатним і шкідливим для життя; ♦ спостерігається посилення державного контролю за рівнем забруднення довкілля, широко застосовуються штрафні санкції аж до закриття підприємств, виробництв, арешту транспортних засобів на підставі вимог чинного удосконаленого природоохоронного законодавства; здійснюється широка урядова програма оновлення технологій, глибокої переробки сировини, інформаційного забезпечення боротьби за охорону природи, зростає екологічна поінформованість людей і поліпшується екологічна культура промисловості, як результат — на ринку з'являються продукти, більш сприятливі для довкілля (environment-friendly product)

═════════■═════════

airborne policy повітряне забруднення • забруднення повітря; atmospheric policy атмосферне забруднення; chemical policy хімічне забруднення; environmental policy забруднення довкілля; hazardous waste policy забруднення небезпечними відходами; industrial policy промислове забруднення; long-term policy тривале забруднення; noise policy зашумленість; sewage policy забруднення стічними водами; short-term policy короткочасне забруднення; solid waste policy забруднення відходами, що не розкладаються; traffic policy забруднення від автотранспорту; visual policy візуальне забруднення довкілля • плюндрування природи плакатами, написами (на скелях тощо); waste policy забруднення відходами; water policy забруднення води; wide-spread policy поширене забруднення

═════════□═════════

optimal quantity of policy оптимальний обсяг забруднення; policy abatement заходи запобігання забрудненню • боротьба із забрудненням; policy of streams забруднення стоків; policy of rivers забруднення річок; policy of the sea забруднення моря; to avoid policy уникати/уникнути забруднення; to prevent policy запобігати/запобігти забрудненню; to protect from policy оберігати/оберегти від забруднення

Вайтгед, Алфред Норт (1861, Ремсгейт - 1947) - англ. філософ, логік, математик, засновник логіцистичної школи у філософії математики. Навчався у Кембриджі (Триніті Коледж). Член Королівського наукового тов-ва (від 1903 р.), куди був запрошений завдяки розробкам у галузі загальної алгебри. Результатом десятилітньої співпраці В. з його студентом Расселом було фундаментальне дослідження основ математики й математичної логіки. У 1924 - 1947 рр. В. - проф. філософії Гарвардського ун-ту (США), займається переважно філософською метафізикою. Виокремлюють три періоди у творчості В.: перший період присвячений проблемам логіки й математики, другий - проблемам філософи науки, третій - онтологічному обґрунтуванню філософії науки на засадах розробленої ним філософської метафізики. Спираючись на синтез пізнавальних принципів різноманітних наук, В. створив власну організмічну теорію, або "філософію організму". Згідно з нею, суб'єкт і об'єкт нерозривно пов'язані одне з одним і з Всесвітом в органічній єдності. З одного боку, цей органіцизм заперечує "просту локалізацію" окремих наук, яка ґрунтується на переконанні про "незалежну індивідуальність кожного шматка матерії". Найбільш очевидно ця локалізація здійснювалась класичною фізикою з її механіцизмом та застосуванням абстракцій абсолютного простору і часу. З іншого боку, метафізичному атомізмові В. протиставляє концепцію "актуальних сутностей", невіддільну від доктрини внутрішніх відношень З. гідно з останньою, члени відношення і самі відношення в конкретному факті завжди взаємно пов'язані. У "філософії організму" В. певною мірою наявний синтез платонівсько-аристотелівської традиції (універсалізм "вічних об'єктів") та класичного англ. емпіризму ("досвід" і "відчуття" як атрибути суб'єктивності). "Філософія організму" спирається на ряд засадничих принципів. "Онтологічний принцип" виражає нередукованість факту до поняття дійсності - до того, що завжди має характер об'єкта, або мислимого буття. "Принцип процесу" вказує на те, що реальність є становленням. "Принцип відносності" - на те, що будьяка об'єктивність є можливістю для становлення, перетворення можливості у дійсність. "Реформований суб'єктивістський принцип" розкриває природу становлення як суб'єктивної єдності, яка вбирає у себе об'єктивну даність. Цей акт асимілізації об'єктивних даних і "стягування" їх у суб'єктивну єдність "досвіду" позначається спеціальним терміном - "охоплення", синонімом якого часто виступає "відчуття". Останнє може бути двох типів - "фізичне", якщо його об'єктом є стійкий елемент дійсності, або "концептуальне", якщо воно спрямоване на "вічні об'єкти". "Вічні об'єкти", подібно до "категорій існування", згідно з В., є формами визначеності досвіду. Вони поєднують як потенційність просторової протяжності, так і довічну природу Бога. У Всесвіті існує невпинне прагнення до інтенсифікації відчуттів і творчого самоздійснення, і Бог є його найвищим джерелом. Процес суб'єктивного становлення безперервний і нескінченний: кожна актуальна подія є не лише переходом від можливості до дійсності, а й переходом від дійсності до можливості. Тривалість процесу становлення забезпечується спадкоємністю "вічних об'єктів", які переходять від однієї суб'єктивної єдності до іншої та створюють структурну визначеність, необхідну для науки.

[br]

Осн. тв.: "Principia mathematica", у співавт. У 3 т. (1910); "Поняттяприроди" (1920); "Наука і сучасний світ" (1926); "Процес і реальність. Нариси з космології" (1929); "Пригоди ідей" (1933) та ін.

Вишенський, Іван (імовірно, 1550, Судова Вишня, біля Перемишля - між 1621 - 1633) - укр. письменник-полеміст, філософ. Вірогідно походив із міщан або дрібної шляхти. Освіту здобув при Перемишльській єпископії. Співробітничав з Острозьким культурно-освітнім осередком, Львівським братством. В. - представник містико-аскетичного напряму в укр. філософській думці кін. XVI - поч. XVII ст., який був орієнтований на греко-візантійські і давньоруські духовні цінності. Його творчість засвідчує вплив ісихастських та ранньохристиянських ідей із помітним реформаційним забарвленням. Підґрунтям поглядів В. на проблеми пізнання, моралі, права, мови, освіти слугувала загальнофілософська концепція співвідношення Бога, світу і людини. Проблему такого співвідношення він розв'язував, виходячи з ідеї несумірності Бога і світу, протиставлення трансцендентного світу як світу істини і добра, створеного Богом із нічого, нестабільному, тимчасовому, гріховному світу зла, де панують жорстокість, свавілля, неправда, підступ, зрада й насильство. Сенс людського життя В. вбачав у набутті людиною найвищого рівня духовності, перевтілення її у "внутрішню" людину шляхом входження у містичний стан "обоження". Все це досягається, на думку В., через самозаглиблення, самопізнання, моральне вдосконалення, інтеріоризацію християнських істин, здійснення життя в істині, що, у свою чергу, передбачало цілковите самозречення, відмову від усього мирського, в т.ч. від рідних і близьких, постійний самопримус, приречення себе на добровільні злидні й поневіряння, повне усамітнення у монастирських стінах тощо. Велике значення у цьому процесі В. надавав власним зусиллям людини, що свідчить про його опертя на концепцію людського самовладдя як одну з провідних концепцій греко-візантійської і давньоукр. думки. Вплив Реформації позначився на формуванні уявлень В. про церкву не як про надособистісну силу, а союз віруючих, на обстоюванні ним ідеї всесвященства і прикликання священиків мирянами, яка, проте, поєднувалася у нього з традиційною для православ'я вимогою випробовування пастиря чернечим життям. В. - прихильник плекання старослов'янської мови як мови православної релігії, як книжної мови предків, що найбільш адекватно виражала сутність здобутих через "внутрішній" духовний розум божественних істин; водночас він шанував і "просту" староукр. народну мову, активно використовував її у своїй творчості.

[br]

Осн. тв.: "Книжка"; "Краткословньш ответ Петру Скарге"; "Послание Домникии"; "Зачапок мудрого латьінина з глупнм русином"; "Послание львовскому братству"; "Послание Йову Княгиницкому"; "Позорище мисленное".

ДИСКУРС ( від лат. discursus - бесіда, розмова) - 1) Д. в логіці - це міркування, тобто послідовність логічних ланок, кожна з яких залежить від попередньої і зумовлює наступну. 2) Д. - у новоєвропейській метафізиці - це вид пізнання, опосередкованого універсумом апріорних форм чуттєвості і розуму. Д. тут протиставляється інтелектуальній інтуїції, тобто безпосередньому умоспостереженню істини. 3) Д. - у сучасній філософії - це "розмова", "бесіда", "мовне спілкування", "мовленнєва практика" будьякої спільноти, яка опосередкована універсумом лінгвістичних знаків, соціальних інститутів, культурних символів. В Д. не завжди переважає порядок, цілеспрямованість, регламентованість поведінки його учасників. Д. можливі навіть тоді, коли полярно орієнтовані співучасники, які стикаються і протиборствують в них, відкидають будь-які загальнообов'язкові дисциплінарні правила поведінки, що уніфікують їх. Принцип сумірності не обов'язковий для мультиверсума різноманітних Д. Відмова від принципу сумірності характерна не тільки для сучасних постмодерністів, а й для таких антифундаменталістів, як Дьюї, Вітгенштайн, Куайн, Селларс, Девідсон. Всі вони розглядають пошук сумірності Д. як утопічний проект. Д. є нормальним, якщо він провадиться всередині прийнятого набору угод, які дозволяють відповісти на такі питання: 1) Що належить вважати релевантним у відношенні до справи? 2) Що означає відповісти на питання, яке обговорюється в дискурсі? 3) Що належить визнавати як задовільне заперечення, аргумент, довід тощо? Д. вважається аномальним, якщо його співучасники або взагалі відмовляються прийняти згаданий вище набір угод, або вони незнайомі з раніше прийнятим набором конвенцій. Результатом аномального Д. може бути будь-що - від нісенітниці до інтелектуальної революції. На відміну від метафізики Модерну, філософський постмодерн не визнає нормальні Д. як більш привілейовані, ніж аномальні. Д. можуть бути або формалізованими, або неформалізованими. В обох випадках в них здійснюється діалог (полілог) багатьох співучасників, серед яких можуть бути і носії штучного інтелекту (комп'ютери, комп'ютерні мережі тощо). В процесі розгортання Д. відбувається не тільки установлення міжсуб'єктних зв'язків сторін, які діалогізують, а й розхитування, розмивання, стирання того, що їх розмежовує. Власне тому постмодерністи розглядають відкриті (аномальні) Д. як способи здійснення деконструктивних процесів. В добу постмодерну поняття Д. стають повсюдно вживаними. Проникаючи в усі сфери культури (мистецтва, науки, політики тощо), демонструючи свою плідність у вирішенні розмаїтих філософських проблем, вони створюють підставу для становлення особливої течії в філософському постмодерні - дискурс-аналізу.

ІНТЕЛЕКТ ( від лат. intellectus - пізнання, розуміння, розсудок) - термін для означення вищої пізнавальної здатності мислення, яка принципово відрізняється творчим, активним характером від пасивно чуттєвих форм пізнання. Призначення І. - створювати порядок із хаосу через приведення у відповідність до індивідуальних потреб об'єктивних параметрів реальності. Термін "І." являє собою лат. переклад давньогрецьк. поняття нус (розум) і за своїм смислом близький до нього. Цьому поняттю належить вагома роль в історії філософії, особливо європейської. Саме виникнення європейської культурної традиції пов'язане із розрізненням хаосу та Космосу, Космосу та логосу, аполлонівського та діонісійського начал. Розвиток філософії на теренах Європи завжди характеризувався виразною раціоналістичною орієнтацією (при усій різновекторності та багаторівневості розуміння природи інтелекту, що відповідає, зрештою, принциповій неоднозначності та суперечливості людського єства). У схоластів термін "І." вживається для позначення вищої пізнавальної здатності понадчуттєвого осягнення духовних сутностей на противагу розуму як більш низькій пізнавальній здатності. У Канта І. (як розсудок) є "здатністю утворювати поняття", а розум - здатністю утворювати метафізичні ідеї, які виконують щодо пізнання лише регулятивну функцію. Проте метафізична доба європейської гуманістики завершилася кризою; ідеали розуму, істини, добра і краси, як самоочевидні, не змогли забезпечити справжнє самоздійснення людини. Ця криза призвела до необхідності осмислення нової онтології безпритульності, невпевненості, самотності, відчуження. Видатні мислителі XIX - XX ст. запропонували різні філософські варіанти потрактування буття людини у світі та буттєвого статусу І. їх об'єднавчим моментом є усвідомлення незвідності людського буття до будь-якої форми сущого, а духовного пошуку - до самосвідомості (див. Ніцше, К'єркегор, Фройд, Гайдеггер).

ІНТЕРЕСИ людські - властиве людині відношення, що виражає позитивну чи негативну спрямованість її активності, діяльності, історичної творчості на пошук, вибір, використання або створення шляхів, засобів, способів, норм, соціальних інститутів, здатних задовольнити людські потреби. І.л., разом з потребами та цінностями, спонукаючи соціальний суб'єкт (особистість, групу, історичну спільноту, клас, націю, суспільство), виступають рушійною силою історичного процесу. Реалізація І.л. неможлива без їх усвідомлення, що відбувається в процесі постійного порівняння, співставлення життєвого становища певних індивідів, соціальних груп, історичних спільнот між собою. Місце і роль І.л. у процесі детермінації людської життєдіяльності зумовлене, з одного боку, тим, що задоволення потреб відбувається не тільки безпосередньо, а переважно опосередковано, через конкретно-історичні суспільні відносини. З другого боку, певна потреба може бути задоволена різними предметами (чи навпаки, один і той самий предмет може бути об'єктом кількох потреб) і, відповідно, розмаїттям способів, засобів, шляхів, які втілюються, у свою чергу, у різного роду інтересах - історичних, національних, соціальних, економічних, політичних, духовних та ін. І.л., як вибіркове ставлення до можливих способів та норм задоволення потреб, залежать не тільки від світоглядних переконань, ціннісних орієнтацій, а також від соціального становища, рівня та умов культурно-історичного розвитку соціального суб'єкта В. найбільш концентрованому вигляді переплетіння і зіткнення інтересів відбувається в сфері політики, бо саме в політичних інтересах втілюється узагальнене відношення носіїв інтересів до політичної влади, організаційно-управлінського, господарського, духовного життя суспільства. Історичний досвід засвідчує, що утвердження І. л., як правило, здійснюється у вигляді певних ідеологічних, морально-етичних концепцій, теорій, програм, які прагнуть надати інтересам даного соціального суб'єкта першочергового, а то й всезагального значення. Проте це не означає заперечення існування загальних І.л. у процесі історичного співжиття. Особливо гостро стоїть питання про їх врахування в умовах сучасної цивілізації, розвиток якої має не тільки позитивний, а й зворотний, тіньовий бік (екологічна й демографічна криза, роз'єднаність між людиною і природою, загроза нових війн, ризик самознищення людства та ін.). Класифікація І.л. може здійснюватися за допомогою таких критеріїв: за ступенем загальності (індивідуальні, групові, суспільні); за своєю спрямованістю (економічні, соціальні, політичні, духовні); за характером носія І. л. (особистісні, колективні, класові, національні, державні); за мірою усвідомлення (стихійні, теоретично обґрунтовані, програмні); за можливістю здійснення (реальні, ілюзорні, перспективні); по відношенню до традицій та тенденцій суспільно-історичного поступу (консервативні, прогресивні, реакційні) і т.ін. Результати вивчення І.л. соціальною філософією, іншими галузями гуманітарного пізнання впливають на ефективність політики держави, яка залежить від знаходження організаційно-управлінськими структурами оптимальної узгодженості індивідуальних, групових, суспільних І.л. в конкретних історичних умовах.